Українські рефератиРеферати, курсові, дипломні роботи, а також новини, статті та не тільки

Ці ґрунти поширені в зоні бурих лісових ґрунтів і зустрічаються в Передкарпаття, на Кавказі, в Закавказзі і на Дальньому Сході. Вони утворюються під дубовими, березово-дубовими і модриново-дубовими лісами, на плоских вершинах увалів і на вершинах плоских вододільних просторів, складених делювіальними важкими суглинками, стародавніми озерними і озерно-алювіальними глинами і суглинками, глинистим делювієм і елюво-делювієм щільних порід. Глеєві процеси в цих ґрунтах розвиваються завдяки періодичному перезволоженню, що виникає в умовах випадання великої кількості опадів, важкого механічного складу ґрунтів і грунтотворчих порід і слабодренованого, вирівняного рельєфу.
Профіль ґрунтів має наступну морфологічну будову:
Нп — підстилка потужністю 1—2 см, рихла, складається з лісового опаду;
Нд — малопотужна дернина, темно-сіра, густо переплетена коренями;
Н — гумусний горизонт потужністю 7—13 см, темно-сірий або сірий, суглинний або важчий по механічному складу; перехід різкий;
Е — опідзолений глеюватий горизонт потужністю 25— 35 см, білястий або жовтувато палево-білястий, суглинний або глинистий, з сизими і іржавими плямами, з залізисто марганцевими дробовидними утвореннями;
І — ілювіальний горизонт потужністю 40—60 см, темно-бурих тонів, глинистий, ущільнений, горіхуватої або призматичної структури, з сизими і іржавими плямами оглеєння, з залізисто марганцевими дробовидними утвореннями;
Р — глиниста або важкосуглиниста порода з сизими і іржавими плямами у разі близького до поверхні залягання водоносного горизонту і без ознак оглеєння, якщо водоносний горизонт залягає глибоко.
Вміст гумусу в горизонті Н коливається в широких межах, убування його вниз за профілем різке; реакція ґрунтів кисла за всім профілем; ступінь насиченості підставами висока; характерна чітко виражена диференціація в розподілі мулистої фракції, кремнекислоти і полуторних оксидів по генетичних горизонтах по елювиально-ілювиальному типу.
Систематика більш дробових таксономічних одиниць типу підзолисто-бурих лісових глеевих ґрунтів розроблена недостатньо. Найбільш чітко діагностичні ознаки описані для підзолисто-бурих лісових поверхнево-глеюватих і глеєвих ґрунтів Карпат і Дальнього Сходу.
Підтип підзолисто-бурі лісові поверхнево-глеюваті і глеєві ґрунти. Підтип підзолисто-бурих лісових поверхнево-глеюваті і глеєві ґрунти (карпатські) зустрічаються в передгір’ях Карпат, на плоских вершинах увалів і вододілів з утрудненим стоком поверхневих вод, на давньоозерних і делювіальних глинах і суглинках під дубовими і березово-дубовими лісами.
Профіль ґрунтів має наступну морфологічну будову:
Нп— підстилка потужністю 1—2 см, рихла, складається з лісового опаду;
Нд — малопотужна дернина, темно-бура, густо переплетена коренями;
Н — гумусний горизонт потужністю 7—12 см, темно-сірий або сірий, суглинний або важкосуглинистий, комковато-порошистої структури; перехід різкий;
НЕ — гумусно-елювіальний горизонт потужністю 5—15 см, світло-сірий, важкосуглинитий, безструктурний; перехід різкий;
Е — опідзоленний, глеюватий горизонт потужністю 25— 35 см, білий або жовтувато-білястий, суглинний, плитчастий, максимум ознак оглеєння у вигляді сизих і іржавих плям і залізисто марганцевих дробовидних утворень і бобовин;
І — ілювіальний горизонт потужністю 40—60 см, темно-бурий або червоно-бурий, глинистий, призматичної структури, з великою кількістю сизих і іржавих плям і залізисто марганцевих бобовин, дуже щільний;
Ір — виділяється іноді як перехідний до грунтотворчої породи по більш світлому забарвленню і меншому оглеєнню;
Р — бурий або жовто-бурий, глинистий або важкосуглинистий, часто з включенням гальки і хряща.
Підзолисто-бурі лісові поверхнево-глеюваті і глеєві ґрунти в Карпатах широко використовуються в землеробстві, проте вони недостатньо забезпечені поживними речовинами. Ці грунти при раціональному їх використовуванні вимагають внесення органічних і мінеральних добрив і заходів щодо поліпшення їх водно-повітряного режиму.
Підзолисто-бурі лісові поверхнево-глеюваті і глеєві ґрунти Дальнього Сходу поширені в амурській області, в хабаровському краї, в Примор’ї. Вони формуються на широких плоских вододільних територіях, складених стародавніми озер-но-алювіальними важкими глинами під модриново-дубовими і дубово-березовими лісами з добре розвиненим підліском з вільхи і ліщини. Утворенню цих ґрунтів сприяє мусонний характер атмосферних опадів, важкий механічний склад ґрунтів і грунтотворчих порід, слабка дренованість вододільних просторів.
Профіль ґрунтів має наступну морфологічну будову:
Нд — дернина потужністю 6—8 см, буро-чорна; перехід різкий;
Е — опідзолений глеюватий горизонт потужністю 20— 30 см, ясно-жовтий або сірувато-палевий, глинистий, безструктурний, іноді пластинчастий, з ознаками оглеєния у вигляді сизих і іржавих плямочок; дуже багато залізисто марганцевих конкрецій;
І — ілювіальний горизонт потужністю близько 50 см, брудно-бурий, з сизими і іржавими плямами, глинистий, сирної структури; багато залізисто марганцевих конкрецій;
Ір— перехідний горизонт потужністю близько 40 см, брудно-бурий, глинистий, чіткої горіхуватої структури, з сизими і іржавими плямами оглеення, залізисто марганцеві конкреції;
Р — порода, забарвлення створюється сизими і охристими плямами, глиниста, грубогоріхуватої структури; залізисто марганцевих конкрецій.